Foto: Felice Nichilo

Хоча в його посвідченні особи написано 1997 рік, Марвін Перкович об'їздив половину Європи, ніби ветеран, але це зовсім не проблема, навпаки: «Ще з дитинства я мріяв грати у футзал, подорожуючи по всьому світу, роблячи те, що мені подобається». Вже тому, що нове обличчя «Торремаджоре» (група G Серії B) після народження в Берліні, на три роки переїхало в Україну, країну походження своєї родини: «А втім, у мене є два паспорти, український та хорватський, через національність мого батька». В український холоді у нього починає зароджуватися почуття до м'яча: «Я почав займатися футболом у віці п'яти років, в одній з найкращих футбольних шкіл. Крім того, зважаючи на холодну погоду взимку, доводилося багато грати у залі, і після різних дослідів я повністю сконцентрувався саме на футзалі».

У п’ятнадцять він переїхав до Португалії, потім повернувся в Україну і згодом полетів назад до Німеччини. Спочатку він носив футболку VFL05, а потім футболку «Гети Берлін 06» на чолі з колишнім воротарем «Марки Футзал» Джіобаттою Бьянчіні. Це був його стартовий майданчик назустріч Італії, а точніше в Торремаджоре: «Я дуже задоволений вибором, який зробив, тому що в мене дуже багато ігрового часу, і це сприяло моєму зростанню в плані майстерності». Головний герой групи G Серії B Перкович зміг відчути вплив італійського футзалу: «Мені особливо подобається Серія А. Там дуже високий високий, а також відмінний технічний рівень. У нашій групі дуже важко грати у футзал, оскільки є майданчики з дуже маленькими розмірами».

Однак зараз головним героєм в спортивних залах став коронавірус: «Це важкий час для Італії та для світу, і я намагаюся допомогти тим, хто цього найбільше потребує. Я все ще тут, але це мене не сильно турбує. Я намагаюся зосередитися на тренуваннях і футзалі. У мене є діючий контракт з «Торремаджоре». Я б хотів зіграти останні кілька ігор, але це дуже важко. Очевидно, що у мене є мрії, але говорити про них це ще зарано. Однак я зосереджений і сподіваюся, що все піде добре».

Джерело – tiroliberoweb.it